Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

27 февр. 2011 г.

Unchained Melody

Кгм... Сьогодні я буду коротка і беззмістовна. Ба, і сьогоднішній пост являє собою насправді перепост. Бо усе найцінніше (тобто 28 аудіо) там.

Часом бувають дні, коли хочеться якихсь романтичних сопель. Іль Діво мені це дадуть завжди. "Ancora" - мій альбом дня. А там є і "Unchained Melody". Вона завжди буде найулюбленішою піснею, хто б її не співав, наскільки безголосий! З другої половини 50-х налічуємо понад 500 версій (причому, Елвіс - не найкращий!), і відчуваю, що це не межа. Зацінити нетлєнку я вже показала, де, тож приємного!

21 февр. 2011 г.

Sully Erna - Avalon (2010)

Хто ще не знає, хто такий Саллі Ерна, негайно виправляйте цю прогалину! Бо цей достойник з дівчачим назвиськом, купою закльопок та знатними татухами по фронту тіла (шкода, перестав блондинитись) видав торік дуже класний сольник!

"Авалон" має 11 треків та ще один, позаальбомний. Заявлено жанр "Acoustic Rock, Oriental, Experimental", а значиться, слід чекати балад, ліричності та романтики. І гарантую, він дасть вам цього і навіть більше!

Я не дуже знавець біографії пана Сальваторе, однак мені вчувається сильний містично-релігійний вплив, під яким альбом було писано. Та й сама назва - Авалон, давно позбавила спокою і мрійників, і зовні практичних типів (як-от, автовиробників укупі з продавцями прикладних матеріалів до шиття).

Найбільше проймають титрова "Avalon", "Sinner's Prayer" та несамовита, трохи суфійська, "The Departed". Остання, так взагалі й не скажу, до чого НЕ придатна: танці на стільці та тушкування капусти були сьогодні однаково натхненими! От послухайте:















А в треку "Until Then..." здається, використано фрагмент мелодії з фільму "Чоловік та Жінка".

Що ж, альбом класний весь, не скажу, що буде настільним, однак часто повертатимусь до нього. В Саллі сильний гарний голос, потужної енергетики, хоча в транс не вводить (правда, на "Broken Road" щось таки було). До речі, мамам теж, давати слухати можна. Тільки не показувати :)

14 февр. 2011 г.

Анчісхаті (Грузія). Багатоголосся

Що може бути кращим за співочих грузинів? Хіба тільки летючі грузини.
До грузинського чоловічого багатоголосся маю давню пристрасть, ще з доби грузинських радянських мультиків. Дуже своєрідний, специфічний спів, ні на що не схожий. Щось трохи подібне чула лише в фільмі «Корсиканець».

Добула ось диск. Живе, з Шешорів-2008. Схоже, що це майже «бібліографічна рідкість» - напитувала будь-яких грузинів роками, а купила випадково.

Хор спеціалізується на релігійних співах (на що недвозначно вказує назва колективу: «свята ікона з Анчі») в різних автентичних стилях, назв яких я не здатна ні швидко прочитати, ні запам’ятати. Однак життя бере своє: не уникають і жартівливих, застільних, хороводних та поминальних. Найчастіше їх можна застати в неділю в церкві Анчісхаті, але багато гастролюють. Тож, можливо, Дніпру колись пощастить втрапити до гастрольного графіку.

13 февр. 2011 г.

Хіп-хоп з хорошими манерами. ТНМК – С.П.А.М. (2010)

Як Танки примудрились за 20 з гаком років не скурвитись? Питання аж нітрохи не риторичне, позаяк чимало (якщо не більшість) їхніх сучасників, хто гримів у 90-х, або зникли, або стали клієнтами Рагу.лів. Більше того, вони видають дуже пристойні роботи навіть на замовлення. Як-от, приміром, участь у проекті «Зірки в армії» , що увібрав у себе всі можливі візуально-акустично-літературні шаблони. Лише на ТНМК можна було дивитись без огиди, та й кліпчег вийшов більш-менш.

Вони іронічні, розумні й дотепні. Їх прикольно не лише слухати, але й слухати. Їх любить навіть моя мама. Поважає. Читає добровільно Фоззині книжки (рекомендую, до речі. Фоззі має талант. Пише на ті ж теми, в принципі, що й земляк Жадан. Однак після Жаданового «Депеш Мод» світ навколо став на якийсь час сірим, і хотілося піти помитися. Фоззі ж милосердний, від нього йде оптимізм, хоча описані ситуації рідко коли можна назвати веселими).

Діждала я нарешті нового альбому. Раз на п’ять років – це страшенно мало, нечасто хлопці радують! Хай там як, але альбом не розчарував, починаючи вже з обкладинки, моєї улюбленої картинки – профілактики на ТБ. Це енергетичний коктейль, від якого несамовито хочеться жити і зробити в житті щось путнє! Стиль гурту давно вже не можна ідентифікувати як 100% хіп-хоп, тут також домішано року і, часом, джазу. Багато пісень пішли в меморіз ("Чашка" особливо). Жодна з купи спільних робіт (Ft Вудді-Вудпекер, Тетяна Зикіна, Іван Дорн, У.Эр.А та Apollo) не розчарувала, але «ОдесаДабСтеп» та «Останній натурал» – найліпші.

Зміст текстів зазвичай для мене на п’ятому місці, але не сьогодні. Бо пісні не лише драйвові, вони містять неабиякий протест. Проти хронічного інфопередозу, якого маємо вже по дзьоб, коли вже неспроможний розрізнити, де важливе, а де неістотне. Суцільний життєвий спам, коротше. Тут всі речі пропущені через себе, вони мають два смисли: перший – що на поверхні, однак знання історії дає додатковий харч для розуміння.

Улюблені фрази:
Така пора, що часто стає страшно. Дивишся, чекаєш — коли наступна лажа?

Хто не з нами, згодом буде наш

Купи синій Ланос, будь з усіма


Знав же, що колись буде все востаннє


Жили б ми у горах, в кишені мали порох, а так усі по норах…


Танків сприймати треба альбомами. Пара-трійка хітових композицій, що бовтаються на радіо, не передають всього чару. Тому багато хто й не здогадується про геніальну знахідку, багаторічну фішку, що вирізняє ТНМК серед усього муззагалу. Я говорю про інтермедії між піснями, які вони називають «по-правильному» скитами. Диск ви й так купите, а от дещо із скитового варто зацінити вже зараз.






































































12 февр. 2011 г.

F.R.A.M. "Двери апреля" та враження

Музика з волинкою поганою бути не може. Можуть бути лише варіації: добре, краще та щоякнайкраще.

Я вірю в усілякі знаки і прикмети. Тобто вірю, що коли ти про щось багато думаєш, воно саме тебе знаходить. Бо таке зі мною трапляється регулярно. Це вже прикмета ;))) От і цього разу, випадково, до скриньки впало запрошення на спільний концерт досі невідомих мені F.R.A.M. та «Дикий гон» в клубі Mastershmidt. Як повідомляє оф.сайт, Олексій Clover Шкуропадський та Антон Корольов – зачинателі фармації з багатозначною назвою F.R.A.M. (Мені от, найперше згадалась книжечка з дитинства, про Нанесена: «Що з тебе виросте, Фрітьофе?»)

Традиційно вся увага прикута до вокаліста, бо зазвичай він не лише співає, але й несе тягар текстів, аранжувань, організації тощо. Наразі маємо протилежне – лідером є волинкар. Грає на кількох інструментах, пише вірші, музику, організує. Певно, як би міг, то співав би))))
Не дуже зрозуміла роль Антона Корольова: він наче вже й не член гурту, одначе схоже, що зв’язку не втрачають.
*****
Люди, що вимовляють слово «український» без характерної помилки, наперед можуть розраховувати на мою прихильність. Такий вже бзик. Ці хлопці з Києва й Одеси, окрім правильної вимови, взагалі справили враження дуже освічених. Такі собі інтелігентні фолк-рокери. Кожній мелодії передувала невелика цікава розповідь від Олексія. І це було так мило: стоїть великий хлопець, щось спокійно і впевнено розповідає, однак хвилювання видає поза:

Я зворушена.

*****
Грають хлопці завзято, аж надихнули на слемохороводик. Причому музиканти вони універсальні: тут і колісна ліра, і гітара, і сопілка (якось особливо називається) і шалмей. Грали свої речі з альбому, і варіації відомих речей. Приколола бретонська мелодія, яка під кінець перетворилась на «How mach is the fish?» Хоча цей прикол з джерелами натхнення Скутера давно ходить, просто широкий загал мало про те зна)))

Про звук. Mastershmidt, через невеликі розміри та розташування в підвалі, має специфічну акустику, тож я спочатку думала, що звук спеціально так виставлено, що він м’який, гладенький, без різких нот. Однак на диску «Двери апреля» ефект повторений, і не скажу, що це на краще. Хочу більшої металевості, напруга має зростати, а моменти кульмінації мали б звучати найбільш гостро.

Альбом загалом справляє дуже приємне враження. Слухаю з перервами досі. ШкодА, що куций, ще б пару доріжок… З вокалістом слід зробити одне з двох: або турнути, або завдати якихось страждань. Бо не можна ж так монотонно! А хто знає, як можна відключити вокал? Заважає, гад. Втім, враховуючи, що народу за невеликий строк існування змінилося чимало… Певно, хтять побити рекорд «Віагри». Обкладинка перевантажена дріб’язковими деталями, не видно основної мессаги. І надто чорна.

Резюме: Бадьорить. Це було добре, бажаю хлопцям зростати і вдосконалюватись. Диск непогано б мати на полиці, але навряд чи ви його легко знайдете в магазині, тому лінк.

Фото F.R.A.M. та «Дикий гон» в клубі Mastershmidt






11 февр. 2011 г.

Анонс

Мої любі п"ятеро постійних читачів та 7 РСС-підписантів, каюсь, не можна так рідко оновлювати блог. І ви давно би вже мали відписатись, тож дякую сердечно за витримку.
Чи може ви забули, що підписані?

Тож подаю тут невеликий анонс.
Незабаром! (До понеділка точно)

F.R.A.M. "Двери апреля"
ТНМК С.П.А.М.
грузинський хор "Анчисхаті"