Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

30 окт. 2010 г.

Unheilig - Die Lebenden und die Toten

Трохи мультяшни кліпчегів

Захтілось трохи попустувати. От і викладаю невелику колекцію мультяшного відео. Не лише чистомузичного, але переважно давнього ;) Звісно, Gorillaz дали сто очок наперед, але є, є і в наших селах умільці!







Roop Kumar Rathod (Руп Кумар Ратод)

Індомани, підніміть-но руку, хто не любить Руп Кумара? Правильно, нема тут таких! Тому що цього душевного дядька неможливо не любити. Адже в нього є те, чого немає в божественного Абхіджита і ніколи не буде у чудесного Сону: людське тепло в голосі: він не не має величаво над своєю аудиторією – він серед неї. На його грудях хочеться знайти спокій.

Тембр його попервах плутала з Юдітовим :((, все здавалося, що Юдіт в ті моменти просто був не в голосі. Десь зникала дзвінкість, натомість з’являлась якась втома. Навряд хто візьметься стверджувати, що в Руп Кумара юний голос. Але він так тонко передає почуття, примудрюючись торкнутися потрібних струн в мойому черствому серці, що завжди хочеться повторити трек :))

Руп Кумар відомий більше як закадровий виконавець, однак не лише тим він славний: він ощасливив чимало фільмів (зокрема, Madhoshi та Zeher, наприклад, пісня Agar Tum Mil Jao у виконанні Шреї), написавши музику до них.

Син покійного Пандіта Ратода, дуже відомого свого часу музиканта, і співачки Мангар, спочатку Руп Кумар поривався продовжити батькову справу і засів освоювати табло, виконуючи газелі, бхаджани та каввалі. (Його старший та молодший брати також пов’язали життя з музикою: Шраван писав музичку, а Вінод співав.)

Однак 84-го закинув цю справу та й собі почав співати. Однак, скоро зрозумів, що сенсом його життя це навряд чи стане, і повернувся до газелей. Далі почав писати музику дляфільмів… Відтоді так і дрейфує, постійно пробуючи та освоюючи щось нове, однак не кидаючи першої любові. Кажись, таких людей психологи називають «сканерами».

Ну і, сипону ще трохи пісеньок у виконанні/авторства:
Roop Kumar Rathod feat. Sabri Brothers - Rooth Kar Hum
Tujh Mein Rab Dikhta Hai
Maula Mere Maula
Yaari Bina - London Dreams
Tere Liye - Veer Zaara
Chhota Sa Mann Hai - Bas Itna sa Khwab hai
To Chalun - Вorder
Salaam Aaya – Veer

Підбірочка bhangra-речей

Були, були часи, коли музон з нальотом індійського фолку звучав мало не з кожного радіоприймача. Годів із вісім тому. Так от, знайте, то всьо була фігня. Бо нижче я викладаю пару значно кращих збірочок. Попади щось подібне тоді в ротацію, хто зна, може ми б не застрягли зараз у нескінченній... ммм.... жуйці з дикотек 80-х, 90-х...

Мirchi Тop20
Щоби спати не хтілося. Добре соляночка тоді пішла. Дуже їстівне навіть для категоричних нелюбителів банхри: традиційні "три акорди", на яких власне побудований жанр, відрізняються багатством аранжувань і приємно тішать слух різноманіттям інструментів. Навіть реп є, і це не шкодить.






Debi Makhsoospuri - Ishq Di Mehndi (Music By DJ Vix)-(2009)
Сподіваюсь, що мало хто лишиться байдужий до запальної Akh Nachdi з Мirchi Тop20, яку я виклала вище. А ось, власне, увесь альбом, звідки пісенька потирена.

Дебі - "суворий солдат, що не знає слів кохання", співає дуже енергійно і з силою Якщо треба, піділлє драматизму, однак з ліричністю слабувато. Принаймні, півтони в його тембрі я розрізняю слабо.

Та ж Kinna Roya в Амріндера Гілла страшно уявити, яка би вийшла. В альбомі поєднані традиції та новомодні віяння, приміром органічно звучить в Mitra Di Awaz іспанчаста мелодія.

Альбом якісний, цілком підійде для урізноманітнення, особливо, коли любимчики от-от осточортіють.

20 окт. 2010 г.

Новости про Unheilig

Если кто еще не в курсе, кому твиттер еще не начирикал, сообщаю следующее:


1. Графконцерт перенесен на следующий год. Пылят, ага. 15 апреля – СПб, 16 апреля – Мск. Клубы помойму, тож будут другие, но какие именно, не скажу. От этой новости я впала в такое расстройство, что вот только оклималась, потому назвы не помню.


2. Граф 16 октября, то бишь в прошлую субботу, выступил на разогреве у Кличка-старшего. В том смысле, что «Великая Свобода» напутствовала Виталия на Великую Победу.
live aus dem Ring @ Boxen mit Klitschko
Но все не так очевидно, это событие знаковое еще и тем, что на минуточку, впервые на постсовковом ТВ, на телеканале "Интер" вся Украина видела это лысое чудо. Как мучились бедные комментаторы, выговаривая слово "Unheilig", но-таки сделали три ошибки. Хотя, это, согласитесь, мелочи. А, если кто вздумает потом сообщить, что "...ранее до этого никогда..." - не верьте - было. Целая одна песня.




Кличко рад, что такой успешный музыкант (17 недель на 1-м месте, платина, успех на Бундесвижн 2010) будет выступать перед его боем. (Блин, не, чтоб просто сказать – талантливый!). Ну и Граф, как любитель бокса и давний поклонник братьев, тоже счастлив. На этой почве они даже сварганили фотосессию. Вот «справка» и "улика":


Сергей Садов – садорщик(?), садорист(?), садорник(?)

Коль уж меня занесло в Москву, в которой не было Графа, пришлось втыкать в достопримечательности. Одна из них – Арбат. Ужасное место, душевности в нем не осталось! С неграми-зазывалами в ушанках, балалаечницами в неимоверных трешевых сарафанах, едва способными удержать инструмент в руках, не говоря уж про дернуть как следует тройку струн. (А вот квартет в переходе на м. Театральную площадь, исполняющий бесконечную «Зиму» Вивальди (ну, мы, наверное, просто так попадали), оставил самое приятное впечатление.) Короче, Андреевский узвоз в сравнении с ним – обитель муз.

Так о чем это я? Ага. Так вот, на Арбате есть живая достопримечательность: заросший, в ковбойской шляпе и в ковбойских же, шузах с бубенцами, сидит он на колонке, Сергей Садов.  

Я повелась на него, издалека он звучит как целый ансамбль, звучание наподобие «Музыки Анд» (даже не знаю, кто такие – диски без опознавательных пометок и акцент вродь славянский) , у нас в Днепре на аллее возле Лотоса играют:






Но на диске очарование улицы рассеялось. Если бы не знала, то и не узнала бы: звук какой-то плоский, «погружение в атмосферу звуков природы» тоже как-то не располагает. Короче, слушайте, может, у вас будет другое впечатление.




 




11 окт. 2010 г.

Miss Construction, Oomph!, Unheilig

Люблю наличие чувства юмора и готовность погнать. Особенно, когда это свойство присуще людям, которым по жанру положена брутальность/холодность/ и прочая серьезность. Вот чуток веселеньких видео.

Ну, Граф со своей природной мимикой всем даст сто очков вперед, особо не напрягаясь. Вот рабочий эпизод из жизни.


Да и Умфы всегда любят пошалить, тут они не застали в расплох.


Но вот, чтобы проняться третьим видео, чтобы мозг вынесло, тут необходима экспозиция. Смотрим экспозицию и продолжаем чтение.


На самом деле, Miss Construction – это на 50% Blutengel. Ото тело слева – Крис Пол. Пока что мне не попадалась инфа о нем на известных мне славянских языках. То, что сообщает дойчевики, можно свести к следующему: это неутомимый персонаж с шилом в одном месте: замутил Terminal Choice, но поняв, что проект не дает ему развернуться в полну силу, придумал Blutengel, но в заунывной готике ему скоро стало скушно, вот и получилось ТАКОЕ.

Навеяло...

Шлялись мы с Куксой по Воробьевым горам и попался нам роллерный лыжник. Ну или где-то так называется, думаю все догадались. На ум пришли сразу строчки из дивной давней пародии производства "Красной Плесени":
"Я на лыжах бегу и потею при этом,
Ощущенье такое, что лыжи не едут,
- Может быть, оттого, что ты сильно потеешь,
А быть может, оттого, что сейчас июль-месяц."

И шо вы думаете? Кукса не понимала, о чем идет речь!!! Такая вещь прошла мимо нее! То были дивные солянки, сделанные на высоком уровне, профессионально. Назывались по разному, но по аналогии с "серьезными" солянками "Союз". Музыка оставалась почти без изменений, но слушалось внимательно, хотелось вникать в слова, ведь было во что. Отлично протаскивалась вся та пурга, что метелилась в попсовом музполе начала 2000-х.

Узнаете?
"К чужому парню на дискотеке
Она, прижавшись, сказала: «Люблю»,
И он руками чужими нежно
Обнял ее вдруг за талию,
Чужие руки ее так сжали,
Дыханье сперло, надулись глаза,
И сразу стала она худая,
И сдеформировалася вся.
Девчонка!
А утром была она толстой, Никто ее не любил,
Но добрый простой парнишка К ней руки свом приложил."

Проект внезапно закончился, полагаю, исключительно потому, что бреда меньше не стало, а сколько ж можно...
Нате вам много песен, кто еще не в теме, причащайтесь. Да и вспомнить тоже было бы хорошо.

А я знаю, как низко пал...

Накопилась у меня подборочка знатного видео, пора делиться. Пожалуй, даже рубрику заведу. Если кто с первого разу не понял иронии, объясняю: все эти клипы наглядно демонстрируют, как низко могут пасть уважаемые люди, с именами. Заработанными потом и, часто, талантом, а теперь вот меняют так бездарно на бабло. Отрезвляет, знаете ли. Шоб не сильно увлекаться, и сохранять трезвый взгляд.

Причем все их можно разделить на три условных кучки: работа с бездарями, имеющими "грубі гроші", работа нестолькоталантливыхсколькоизвестных и работа с не совсем безнадежными, скорее поиск нового рынка сбыта. Хотя третья кучка качеством не намного выше первых двух.
Apoctilitica & Пилигрим


Akshay Kumar & Snoop Dogg


Timati feat. Snoop Dogg


Timati ft. Busta Rhymes & Mariya

1 окт. 2010 г.

Ех, молодьож…. Частина2. SounDJack: стьобний акустичний проект

О! Оця компашка здатна підкріпити ділом легендарну тезу про співочий народ. Коли такого добра побільшає на нашому ТВ та радіо, я знайду пульт від тєлєка. Але то має бути якийсь тектонічний зсув, революція наприклад. От як на початку 90, коли мали руїну СРСР та розквіт усіляких, маргінальних зараз, напрямів. 



Ех, молодьож… Частина1. Trans-former


Приспічило взнать, які то зараз справи з талановитою співочою молоддю. «Арт-вертеп» не так щоб аж багато мав цього добра, Тимофій, як я й передбачала, з’їхав у джазове болото, що засвідчили 2 кг дисків відповідної тематики… Виносила я їм мізки довго, врешті зупинила свій вибір на полтавському гурті, Trans-former - «Стигла вишня» (2006).

В руки мені попавсь не те, щоб повноцінний альбом. Там, тіпа, все краще з попередніх двох та п’ять новіших пісень. Плюс бонуси: трек «Лодка» та відео на «Стиглу вишню». Диск демонструє білінгвізм в дії: пісні українською та російською. Важко однозначно сказати, як я до того ставлюся: тексти якісно не надто різняться, бо лірика, повторюся, давно вже факультативна. 

Спочатку позитивне: хлопці не діють на нерви. Хто там в них за аранжувальника? Бажаю йому здоров’я та натхнення. Загалом приємна музичка, мо, надмір старанного пафосу, але, холєра його бери, щирість хлопців пробиває крізь димову завісу провінційного ВІА. Та й завзяття чутись. Це дуже плюс. Фоном в робочий полудень, щоб не заважало, але бадьорило, то якраз піде. Навіть зрання, дорогою на роботу, теж піде.

Тепер всьо решта. 
Головний глюк – враження вторинності. Не люблю, слухаючи музику, мати клопіт, згадуючи, де би то могли поцупити творчо переробити той чи той фрагмент. Я не для того з «бананами» ходжу.

А ще люблять хлопці вітер, з губи не спускають. Втім, не надто морочать собі голови і з вигадуванням назв: «Лід», «Вітер», «Осінь» тощо. Тоді би все зібране під обкладинкою назвали б «Клімат». Якщо йти за логікою...  

Згадаю деякі пісні.
 «Стигла вишня» – претензія на кроссовера, однак на диску є значно кращі речі. Як-от «Калина». Аякже, і Тарас Шевченко не підкачав ;-) Але щось таке є в аранжуванні, цікава пісня дрібними деталями (хоч пару ідейок/акордів-таки позичили (в Енігми?)). 
 «Змусила» - хлопці, ви теж фанатієте від «Танців мінус»? «Все, все, все, что я хочу тебе сказать/ все, все, все, что ты, ты можешь мне ответить/ Ты, ты, ты, ты хочешь танцевать/Твой, мой, твой, мой, наш танец на рассвете» теж моя улюблена.
«Когда-нибудь» - ф топку, а от «Душа»… Ну зробіть з нею що-небудь, прошу! Буде дуже славно! 
Якість запису треку «Думки» бентежить: це точно на студії писали, чи в спальні? Відчуваю претензію на щось, але ефект, як його… дісторшн… галімо застосований. Скидається більше на дефект. «Дім» теж якийсь зіпсутий…

«Фаза луны» (конкурс: хто перший здогадається, звідки запозичено, тому навіки слава!)

Бонуси вартують окремої згадки.
Пєснь «Лодка» має в собі кантрі-мотиви та вербалізацію еротичних фантазій учасників гурту. Ну що ж, буває і таке, не дуже затєйліве. Стосовно кліпу. Я вважала чомусь, що кліп – це щось на зразок відео зі сценарієм, а не дуже любительської якості хоум-відео… кадр дрижить, чіткості ніякої. На мобілку знімали, чи що? Фе, лучче б не робили. Відеоряд можна схарактеризувати полісемічною лексемою «піз*єц». Те ж саме можу сказати й про дизайн самого диску. За таке горіти punkonline в пеклі на сирих дровах! От чого в слові «Актер» літеру Ё незападло було поставити, а чоловічі прізвища на –ко провідмінювати рука не піднялася, чи шо? Ну, і лапки там, поставити… І це – Полтавщина, колиска сучасної літературної!.. 
І взагалі дизайн паршивий, я зі своїми навичками початківця в фотошопі роблю краще, чесно. 

Замість висновку.
Важко жити в 21 столітті, коли все вже сказано/написано/переспівано, та ще, як на гріх, «залізна завіса» впала годів двадцять як. І всі можуть все чути доступно, а заразом, не тільки «переймати досвід», а й ловити на гарячому. 

Напевно, для того, аби почати виробляти власні суперкомпи, треба спочатку навчитись підробляти швейцарські годинники за 1 долар. Так і з рок-музикою: хтось мусить угноїти ґрунт, на якому буятиме сад. Хоча, 20 років начебто минуло від першої Рути, пора б уже буяти.

Робота сирувата, тож, хай звиняють, попередні два диски не шукатиму. Вокаліста випхати на заняття з вокалу, будуть з його люди. Втім, коби втрапити пацанам на пристойну студію, вийшло б незгірш «Дольче віти», бо якість звуку, за деякими винятками, чомусь не є гут. Винятки ще гірші.


Ех, молодьож… Частина 0.

Під цим заголовком буду писати про молодняк, який попавсь мені у вуха.