Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

12 февр. 2011 г.

F.R.A.M. "Двери апреля" та враження

Музика з волинкою поганою бути не може. Можуть бути лише варіації: добре, краще та щоякнайкраще.

Я вірю в усілякі знаки і прикмети. Тобто вірю, що коли ти про щось багато думаєш, воно саме тебе знаходить. Бо таке зі мною трапляється регулярно. Це вже прикмета ;))) От і цього разу, випадково, до скриньки впало запрошення на спільний концерт досі невідомих мені F.R.A.M. та «Дикий гон» в клубі Mastershmidt. Як повідомляє оф.сайт, Олексій Clover Шкуропадський та Антон Корольов – зачинателі фармації з багатозначною назвою F.R.A.M. (Мені от, найперше згадалась книжечка з дитинства, про Нанесена: «Що з тебе виросте, Фрітьофе?»)

Традиційно вся увага прикута до вокаліста, бо зазвичай він не лише співає, але й несе тягар текстів, аранжувань, організації тощо. Наразі маємо протилежне – лідером є волинкар. Грає на кількох інструментах, пише вірші, музику, організує. Певно, як би міг, то співав би))))
Не дуже зрозуміла роль Антона Корольова: він наче вже й не член гурту, одначе схоже, що зв’язку не втрачають.
*****
Люди, що вимовляють слово «український» без характерної помилки, наперед можуть розраховувати на мою прихильність. Такий вже бзик. Ці хлопці з Києва й Одеси, окрім правильної вимови, взагалі справили враження дуже освічених. Такі собі інтелігентні фолк-рокери. Кожній мелодії передувала невелика цікава розповідь від Олексія. І це було так мило: стоїть великий хлопець, щось спокійно і впевнено розповідає, однак хвилювання видає поза:

Я зворушена.

*****
Грають хлопці завзято, аж надихнули на слемохороводик. Причому музиканти вони універсальні: тут і колісна ліра, і гітара, і сопілка (якось особливо називається) і шалмей. Грали свої речі з альбому, і варіації відомих речей. Приколола бретонська мелодія, яка під кінець перетворилась на «How mach is the fish?» Хоча цей прикол з джерелами натхнення Скутера давно ходить, просто широкий загал мало про те зна)))

Про звук. Mastershmidt, через невеликі розміри та розташування в підвалі, має специфічну акустику, тож я спочатку думала, що звук спеціально так виставлено, що він м’який, гладенький, без різких нот. Однак на диску «Двери апреля» ефект повторений, і не скажу, що це на краще. Хочу більшої металевості, напруга має зростати, а моменти кульмінації мали б звучати найбільш гостро.

Альбом загалом справляє дуже приємне враження. Слухаю з перервами досі. ШкодА, що куций, ще б пару доріжок… З вокалістом слід зробити одне з двох: або турнути, або завдати якихось страждань. Бо не можна ж так монотонно! А хто знає, як можна відключити вокал? Заважає, гад. Втім, враховуючи, що народу за невеликий строк існування змінилося чимало… Певно, хтять побити рекорд «Віагри». Обкладинка перевантажена дріб’язковими деталями, не видно основної мессаги. І надто чорна.

Резюме: Бадьорить. Це було добре, бажаю хлопцям зростати і вдосконалюватись. Диск непогано б мати на полиці, але навряд чи ви його легко знайдете в магазині, тому лінк.

Комментариев нет: