Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

30 дек. 2011 г.

goog bye, 2011!

Озираючись назад, мушу визнати, що рік для мене в музичному плані був ніяким. Переслухано гігабайти треків, однак вражень майже не залишилось. Не було такого, щоб від музики забивало дух. Невже це вікове і більше зі мною нічого подібного не станеться, як то бувало з Unheilig чи a-ha?
От зараз пишу ці рядки під "Рata ni jind kad muk jani eh" - одна з небагатьох речей, які я визнаю кращими з надибаного цього року. Прикметно, що записано її аж 2007... Де б добути в нормальній якості?..



Втім, були, були моменти просвітлення, і дещо путнє таки потрапляло в мій плеєр!
І тут викладу невеликий чартик.

Номер 10 Eisbrecher обіцяють видати новий альбом. Хочеться вірити, він буде драйвовіший за попередній. Правда, ілюзій не маю. Для полегшення чекання хлопці викинули відео на Verrückt. Відео класне, дуркувате! Воно реально рятує пісню, яка сама по собі, без візуалізаціі дуже втрачає. Васельський мачо нев`їбенний, сюжет змушує ворушити мізками, дєвка місцями страшненька, місцями дуже вродлива. Втім, в нас з криголамами явно різні смаки на жінок.

 
Номер 9
Hej Matematik. Ооо, це дуже кльова парочка з Данії! Я вподобала того, що старший (малий - його племінник). Ви, певно, теж з ним знайомі. Пам’ятаєте безсмертну пісеньку про "барбі долл"? І кліп пам’ятаєте? Хлопець на задньому плані, яскраво жовте волосся, а зачіска нагадує глибоководну бомбу. Згадали? Так от, тепер додайте 15 років, природний колір волосся, доладний вузький костюм як у новому британському серіалі про Холмса. Ну а хитрі очі з бісиками ніде не поділись. А які кльово-симетричні криві в нього зуби!..

Як красунчика звати? Яка, в біса, різниця, якщо він такий симпатяга та ще й співає про науку математику? Втім, з купи закачаного залишилось Party I Provinsen, Kato På Maskinerne та ще дві речі. До речі, данська мова звучить надзвичайно незвичайно! Це якась чудесна суміш звуків німецької, французької, англійської та ще чогось невловимо знайомого!..



Номер 8
Il Divo випустили в листопаді «Wicked game». Що сказати? Майстри! Причому, вони для мене ніколи не були гуртом одного ряду, на зразок, приміром, «Грегоріан» чи «Енігма», які впіймали свою хвилю і міцно її тримають. І в цьому вся засада. Бо з ними не вийде, особливо з останнім альбомом, послухати солодких пісень прекраснозадих хлопчиків… Вони, холєра, дуже різні кожного разу, не зважаючи на жанрово-стильові особливості. Певно, попали не в той настрій, бо розслабитись з цим альбомом не можу, нормально сприймається лише Sempre Sempre та Stay (Ven a Mi). Хоча, ще раз підкреслю, музика вищого ґатунку!

Номер 7 Кохання мого життя, Jassi Sidhu, видав, нарешті, лонгплей Singing Between The Lines. Між рядків він наспівав багато чого і багато з ким. Є в індусів манєчка співати дуетами, а то й великим кагалом. Часто виходить ловко, але частіше на вухо європейця – паршиво. В даному разі серед усього загалу мене зачепив дует з дружиною одного з RDB, - Нінді Каур: Jassi Sidhu & Pama Sarai - Yaariya (Ft.Nindy Kaur). Особливістю цього альбому не лише збірність, але й наявність відео мало не на весь трек-лист. Ну, діло таке, треба просувати бхангру в маси, чим не варіант?


Номер 6
Тарас Компаніченко. Просто мене від нього штирить. Навіть не полінувалась сфоткатись з ним на цьогорічній "Країні", бо фотки в стилі "Я і Звєзда" - не мій жанр. Він, до речі дуже милий чоловік. Міфотворець.

Номер 5
ТНМК СПАМ. Писала про них, особливо додати нічого.

Номер 4
Bernstein
Здається, цей гурт благополучно розвалився ще задовго до того, як я їх налапала. Бо перший альбом від 2008 (чи 2009, дані різняться) Lichtwаеrts залишається поки що останнім. Як побачите 2 металевих (яке би пристойніше порівняння знайти, гг?) черв’яки, на обкладинці, - качайте! Альбом дуже і дуже пристойний, синті-поп в кращих традиціях, з чудовим виразним голосом. Не знаю, як їх можна плутати з Вольфсхаймом, як дехто твердить, бо на Петера зовсім не схоже. Слухаю вже рік і не набридає (а Вольфсхайм, до речі, тільки «Кайн цюрюк», решта – повз каси). Однак щось хлопцям не поперло, навіть дойченет не дуже про них зна.

Номер 3, Номер 2, Номер 1
Емпті…

19 нояб. 2011 г.

Ототаке

Тихо й порожньо було в блозі добрих півроку. Приблизно таким було моє цьогорічне аудіофільне життя. Любимчики підкачали: Oomph!, лейби, досі чешуться з новим альбомом, записали понад 60 пісень, вибирають, щонайліпше, наче на весну на той рік знесуться, Unheilig запанів, нагріб нагород, грошей, став обличчям лімітованої серії VW, тож нахабно проігнорував російський концерт вдруге. Тож я теж потихеньку до нього байдужію. Global East 2011, я так розумію, виявився ганьбою. От In Extremo нічогенькі, але якось завтикала і забула що концерт в листопаді в Києві.

Але най вам не передається апатія першого абзацу! Були, були миті просвітлення!
Перш за все, це чергові німці «Бурштин» - «Bernstein» та хлопці «Hej Matematik!», які.. не те щоб підхопили понурий прапор «Vacuum», але теж співають про високе – про математику.

А ще – покладаю великі надії на колективчик «Rhythm of the dance».

7 апр. 2011 г.

Про Eluveitie та жінок

Зізнаюсь у страшній таємниці: я сексистка. Феміноненависниця. Ну, в плані музики. І мій головний дитячий страх – це голос Лати Мангешкар. Хоча, визнаю, душевно бабця співає. Часом мене попускає і дуже навіть добре сприймаються Мілен Фармер та Селін Діон.

До чого це я? А, про жінок.
От маємо такий собі фолк-метал гурт Eluveitie. Компанія достатньо відома, розводитись про їхню біографію не варт. Бачила їх вживу на GLOBAL EAST 2010. Не справили вони того надзвичайного враження, яке би мали, маючи в моїй особі добре угноєний ґрунт. Втім, косяки із звуком впродовж фесту, а особливо в їхній день, не дають змоги дуже доскіпуватись, і програмні речі (хай то було з нового альбому, але я передрікаю: ввійдуть в аннали!), на кшталт «Everything Remains As It Never Was» чи «Thousandfold», дали необхідні електричні розряди.



Щось доріжка моєї оповіді сьогодні надто звивиста. Так от. Найкраща частина колективу – жіноча. Мужички нічогенькі, вміють запалити. Однак, коли йде інструменталка чи до вокальної справи береться жіноцтво – от тоді Eluveitie розкриваються по-справжньому! Завдяки їм банда видає на-гора не лише заряджені речі, а й ніжні й проникливі (Isara, Lugdunon). А часом здається навіть, що на вокал запрошено скажених відьом (Dessumiis Luge). Якраз завдяки такому дуалізму гурт не скочується в одноманітність. Погодьтесь, більшість металевих банд подібні одне до одного, наче походять з одного інтернату. А от ця – особлива!

Нижче вам скарб з чотирьох альбомів (і не тільки, там ще гурт Саллі Ерни є та ще багато). Увага, запаролено! Ну й сюди рекомендую

Вселенський триб'ют Die Fantastischen Vier

А що в мене є! Нарила я ниньки знатний триб'ют гурту Die Fantastischen Vier Взагалі, до такого способу переосмислення вічних цінностей маю суперечливі почуття, особливо якщо гурт улюблений: «роблять не те, не так, не по моєму, і взагалі, раніше було краще!»

З «Die Fantastischen Vier» простіше – ніколи від них не штирило, тож реакція радше схвальна. А експериментів тут чимало: рок, реп, джаз, клубняк, EBM, фольк етс! До створення дводискового шедевру долучилося чимало виконавців, переважно поп і відомих, переважно, на батьківщині. Хоча імена Thomas Anders, Scooter та In Extremo вам відомі, та й Роже Цицеро (Roger Cicero) напевно, чули колись (нудив на Євробаченні за 2007 чи 2008 рік.)

Фішка друга: за енним разом прослуховування збірочка несподівано відкрила секрет: одну й ту саму пісню можуть переспівати кілька банд. Приміром, «Ernten Was Wir Säen» має два абсолютно різних варіанти від Fool`s Garden та Oomph! Якщо перші зробили спокійну баладу, то Умфи надто оригінал не переробляли, однак добряче підняли градус експресії. Якби я вперше почула її в оригіналі – не звернула б уваги, чесно. А пісня ж чумова, і слова чи не вперше за останні кілька років чіпляють. Зараз не згадаю, як називається цей прийом, коли повторюються слова в реченні, а ритм і рима начебто збиваються. Але ефект просто потрясний, він примушує вдумуватися в те, що горлаєш.

Не полінуюся і викладу тутка плеєр з оригіналом для порівняння, хай і вам буде добре. Інтригу розкривати не буду, таких загадок там ще пара штук є. Бавтеся.








































Добіса класного джазу з похідними, хто таке любить – буде щасливий.
Я з цієї компіляції повибираю родзинки до свого програвача.

10 мар. 2011 г.

«Sterneneisen» від In Extremo

Знаєте, як воно, часом, буває: натрапиш трейлер до кіна, і не терпиться, аж скачеш, подивитись все повністю. А глянеш - розумієш: у трейлері був весь сюжет, і нічого нового тобі не показали. Гірше – в трейлері сконцентровано все найцікавіше.

Заслухала я до дірок прев'ю нового лонгплею «Sterneneisen» від In Extremo. А обкладиночка яка! Ага, стаю фетишисткою))) Ох, як же ж не терпілося заслухати всенького! Доп’яла. І нічого. Ну, майже нічого. А все тому, що альбом цей можна оцінити лише за умови використання нормальних ... мм ...відтворювальних пристрояїв. На компі не вийде. Вдруге, в хороших навушниках ефект був разючим!

Отже, не повторюйте моїх помилок, трейлери не винуваті.

Драйву гурт за 16 років не розгубив, а звук набув більш металевого звучання (не знаю, може, для балансу, щоб перекрити вокальний ґандж, бо Михайло ніколи не був таким аж соловейком, однак щось з роками вокальні дані явно зменшуються). Втім, мені так теж подобається. Гурт змінив був ударника, це перший, якщо не помиляюсь, диск з новим. Часом він так гарував, що забивав все :))

"Zauberspruch No. VII" – це найліпше, що є в альбомі. Навіть поганенький вокал не розвіяв її чару, його не можна знищити, настільки вона пронизлива! Я так, дуже живо собі уявляю, як її переспіває хто більш, ніж Миха, голосистий, з таким оксамитненьким баритоном… Це буде зброя масового ураження, я гарантую! Виходь на площу, врубай звук, і всьо! Всі дівки твої! Я навіть її тута викладу на послухати:















Давно хотіла почути Графа з Unheilig в іншому музичному обрамлені. Тут мала таку нагоду, в «Hol die Sterne». Навряд чи ця робота стане віхою в його творчій біографії. Однин з найслабших треків. Схоже, тут був задіяний спеціальний прийом, щоб урівнятися з безголосим партнером? Бо важко якось науково пояснити, ДЕ? Де те чудо, яке я знала?!

Висновок. Ця музика не годиться для рінгтона, її можна оцінити і без візуалізації (як-от відеокліпи), однак легені залишаться на місці. 8 з 10. І майже все через огріхи вокалу.

Писи. Дякую Куксі за колись винайдене визначення "зброя масового ураження". Бачте, вона, хоч і волинить, однак незримо завжди тут.

27 февр. 2011 г.

Unchained Melody

Кгм... Сьогодні я буду коротка і беззмістовна. Ба, і сьогоднішній пост являє собою насправді перепост. Бо усе найцінніше (тобто 28 аудіо) там.

Часом бувають дні, коли хочеться якихсь романтичних сопель. Іль Діво мені це дадуть завжди. "Ancora" - мій альбом дня. А там є і "Unchained Melody". Вона завжди буде найулюбленішою піснею, хто б її не співав, наскільки безголосий! З другої половини 50-х налічуємо понад 500 версій (причому, Елвіс - не найкращий!), і відчуваю, що це не межа. Зацінити нетлєнку я вже показала, де, тож приємного!

21 февр. 2011 г.

Sully Erna - Avalon (2010)

Хто ще не знає, хто такий Саллі Ерна, негайно виправляйте цю прогалину! Бо цей достойник з дівчачим назвиськом, купою закльопок та знатними татухами по фронту тіла (шкода, перестав блондинитись) видав торік дуже класний сольник!

"Авалон" має 11 треків та ще один, позаальбомний. Заявлено жанр "Acoustic Rock, Oriental, Experimental", а значиться, слід чекати балад, ліричності та романтики. І гарантую, він дасть вам цього і навіть більше!

Я не дуже знавець біографії пана Сальваторе, однак мені вчувається сильний містично-релігійний вплив, під яким альбом було писано. Та й сама назва - Авалон, давно позбавила спокою і мрійників, і зовні практичних типів (як-от, автовиробників укупі з продавцями прикладних матеріалів до шиття).

Найбільше проймають титрова "Avalon", "Sinner's Prayer" та несамовита, трохи суфійська, "The Departed". Остання, так взагалі й не скажу, до чого НЕ придатна: танці на стільці та тушкування капусти були сьогодні однаково натхненими! От послухайте:















А в треку "Until Then..." здається, використано фрагмент мелодії з фільму "Чоловік та Жінка".

Що ж, альбом класний весь, не скажу, що буде настільним, однак часто повертатимусь до нього. В Саллі сильний гарний голос, потужної енергетики, хоча в транс не вводить (правда, на "Broken Road" щось таки було). До речі, мамам теж, давати слухати можна. Тільки не показувати :)

14 февр. 2011 г.

Анчісхаті (Грузія). Багатоголосся

Що може бути кращим за співочих грузинів? Хіба тільки летючі грузини.
До грузинського чоловічого багатоголосся маю давню пристрасть, ще з доби грузинських радянських мультиків. Дуже своєрідний, специфічний спів, ні на що не схожий. Щось трохи подібне чула лише в фільмі «Корсиканець».

Добула ось диск. Живе, з Шешорів-2008. Схоже, що це майже «бібліографічна рідкість» - напитувала будь-яких грузинів роками, а купила випадково.

Хор спеціалізується на релігійних співах (на що недвозначно вказує назва колективу: «свята ікона з Анчі») в різних автентичних стилях, назв яких я не здатна ні швидко прочитати, ні запам’ятати. Однак життя бере своє: не уникають і жартівливих, застільних, хороводних та поминальних. Найчастіше їх можна застати в неділю в церкві Анчісхаті, але багато гастролюють. Тож, можливо, Дніпру колись пощастить втрапити до гастрольного графіку.

13 февр. 2011 г.

Хіп-хоп з хорошими манерами. ТНМК – С.П.А.М. (2010)

Як Танки примудрились за 20 з гаком років не скурвитись? Питання аж нітрохи не риторичне, позаяк чимало (якщо не більшість) їхніх сучасників, хто гримів у 90-х, або зникли, або стали клієнтами Рагу.лів. Більше того, вони видають дуже пристойні роботи навіть на замовлення. Як-от, приміром, участь у проекті «Зірки в армії» , що увібрав у себе всі можливі візуально-акустично-літературні шаблони. Лише на ТНМК можна було дивитись без огиди, та й кліпчег вийшов більш-менш.

Вони іронічні, розумні й дотепні. Їх прикольно не лише слухати, але й слухати. Їх любить навіть моя мама. Поважає. Читає добровільно Фоззині книжки (рекомендую, до речі. Фоззі має талант. Пише на ті ж теми, в принципі, що й земляк Жадан. Однак після Жаданового «Депеш Мод» світ навколо став на якийсь час сірим, і хотілося піти помитися. Фоззі ж милосердний, від нього йде оптимізм, хоча описані ситуації рідко коли можна назвати веселими).

Діждала я нарешті нового альбому. Раз на п’ять років – це страшенно мало, нечасто хлопці радують! Хай там як, але альбом не розчарував, починаючи вже з обкладинки, моєї улюбленої картинки – профілактики на ТБ. Це енергетичний коктейль, від якого несамовито хочеться жити і зробити в житті щось путнє! Стиль гурту давно вже не можна ідентифікувати як 100% хіп-хоп, тут також домішано року і, часом, джазу. Багато пісень пішли в меморіз ("Чашка" особливо). Жодна з купи спільних робіт (Ft Вудді-Вудпекер, Тетяна Зикіна, Іван Дорн, У.Эр.А та Apollo) не розчарувала, але «ОдесаДабСтеп» та «Останній натурал» – найліпші.

Зміст текстів зазвичай для мене на п’ятому місці, але не сьогодні. Бо пісні не лише драйвові, вони містять неабиякий протест. Проти хронічного інфопередозу, якого маємо вже по дзьоб, коли вже неспроможний розрізнити, де важливе, а де неістотне. Суцільний життєвий спам, коротше. Тут всі речі пропущені через себе, вони мають два смисли: перший – що на поверхні, однак знання історії дає додатковий харч для розуміння.

Улюблені фрази:
Така пора, що часто стає страшно. Дивишся, чекаєш — коли наступна лажа?

Хто не з нами, згодом буде наш

Купи синій Ланос, будь з усіма


Знав же, що колись буде все востаннє


Жили б ми у горах, в кишені мали порох, а так усі по норах…


Танків сприймати треба альбомами. Пара-трійка хітових композицій, що бовтаються на радіо, не передають всього чару. Тому багато хто й не здогадується про геніальну знахідку, багаторічну фішку, що вирізняє ТНМК серед усього муззагалу. Я говорю про інтермедії між піснями, які вони називають «по-правильному» скитами. Диск ви й так купите, а от дещо із скитового варто зацінити вже зараз.






































































12 февр. 2011 г.

F.R.A.M. "Двери апреля" та враження

Музика з волинкою поганою бути не може. Можуть бути лише варіації: добре, краще та щоякнайкраще.

Я вірю в усілякі знаки і прикмети. Тобто вірю, що коли ти про щось багато думаєш, воно саме тебе знаходить. Бо таке зі мною трапляється регулярно. Це вже прикмета ;))) От і цього разу, випадково, до скриньки впало запрошення на спільний концерт досі невідомих мені F.R.A.M. та «Дикий гон» в клубі Mastershmidt. Як повідомляє оф.сайт, Олексій Clover Шкуропадський та Антон Корольов – зачинателі фармації з багатозначною назвою F.R.A.M. (Мені от, найперше згадалась книжечка з дитинства, про Нанесена: «Що з тебе виросте, Фрітьофе?»)

Традиційно вся увага прикута до вокаліста, бо зазвичай він не лише співає, але й несе тягар текстів, аранжувань, організації тощо. Наразі маємо протилежне – лідером є волинкар. Грає на кількох інструментах, пише вірші, музику, організує. Певно, як би міг, то співав би))))
Не дуже зрозуміла роль Антона Корольова: він наче вже й не член гурту, одначе схоже, що зв’язку не втрачають.
*****
Люди, що вимовляють слово «український» без характерної помилки, наперед можуть розраховувати на мою прихильність. Такий вже бзик. Ці хлопці з Києва й Одеси, окрім правильної вимови, взагалі справили враження дуже освічених. Такі собі інтелігентні фолк-рокери. Кожній мелодії передувала невелика цікава розповідь від Олексія. І це було так мило: стоїть великий хлопець, щось спокійно і впевнено розповідає, однак хвилювання видає поза:

Я зворушена.

*****
Грають хлопці завзято, аж надихнули на слемохороводик. Причому музиканти вони універсальні: тут і колісна ліра, і гітара, і сопілка (якось особливо називається) і шалмей. Грали свої речі з альбому, і варіації відомих речей. Приколола бретонська мелодія, яка під кінець перетворилась на «How mach is the fish?» Хоча цей прикол з джерелами натхнення Скутера давно ходить, просто широкий загал мало про те зна)))

Про звук. Mastershmidt, через невеликі розміри та розташування в підвалі, має специфічну акустику, тож я спочатку думала, що звук спеціально так виставлено, що він м’який, гладенький, без різких нот. Однак на диску «Двери апреля» ефект повторений, і не скажу, що це на краще. Хочу більшої металевості, напруга має зростати, а моменти кульмінації мали б звучати найбільш гостро.

Альбом загалом справляє дуже приємне враження. Слухаю з перервами досі. ШкодА, що куций, ще б пару доріжок… З вокалістом слід зробити одне з двох: або турнути, або завдати якихось страждань. Бо не можна ж так монотонно! А хто знає, як можна відключити вокал? Заважає, гад. Втім, враховуючи, що народу за невеликий строк існування змінилося чимало… Певно, хтять побити рекорд «Віагри». Обкладинка перевантажена дріб’язковими деталями, не видно основної мессаги. І надто чорна.

Резюме: Бадьорить. Це було добре, бажаю хлопцям зростати і вдосконалюватись. Диск непогано б мати на полиці, але навряд чи ви його легко знайдете в магазині, тому лінк.

Фото F.R.A.M. та «Дикий гон» в клубі Mastershmidt






11 февр. 2011 г.

Анонс

Мої любі п"ятеро постійних читачів та 7 РСС-підписантів, каюсь, не можна так рідко оновлювати блог. І ви давно би вже мали відписатись, тож дякую сердечно за витримку.
Чи може ви забули, що підписані?

Тож подаю тут невеликий анонс.
Незабаром! (До понеділка точно)

F.R.A.M. "Двери апреля"
ТНМК С.П.А.М.
грузинський хор "Анчисхаті"