Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

14 сент. 2010 г.

Джаз-фестиваль у Коктебелі

Щось я почала вчащати на море, та ще й в Крим. Третій раз в житті виявився Джаз-фестивалем в Коктебелі.

Не сподівалась, що легендарний Коктебель, центр нюдизму, виноробства та богемних збіговисьок, виявиться такою дірою. Зрештою, я ж до моря їхала, а не на джаз.))) Море брудне, та ще й шторм, камені на пляжі плавно чергуються з бичками та уламками шприців, зелені немає… Набережна – суцільний базар з сувенірами, мавпами і харчевнями. Навіть гори не можна назвати ані гарними, ані величними.

Паршиво... Широка доступність закладів харчування стає за таких умов проблемою: з нудьги я починаю жерти.

І полчища, рої молодняку суціль растаманського штибу: хто плів косички та оздобу, хто лупив в бубон, а хто «відстав від поїзду» і просив грошей на дорогу. Нє, були й моменти просвітлення, траплялись пацани, чия гра заворожувала.

Коротше, це не зовсім те, що я сподівалась побачити на джазовому фесті, куди власне і здійснювалося масове паломництво останнього тижня. «Даху Браху» ми благополучно провтикали, не питайте, не знаю чому. Кукса, чому це сталось?.. В суботу лише «Шри-Ланка», які теж, радше реггі, ніж джаз, виявилися єдиним приємним моментом, що замирив мене з цим страшним місцем.

Примітка: я заткнулась і не нила, аби не псувати людям свято, більше того, побачене зовсім не діймало (О ВЕЛИКА СИЛА ВАЖКОГО РОКУ!), але Куксі попервах довелося тяжко і вона страждала.

Вечір почався краще: базар став тихіший і чистіший(!), растамани розсіялись. Народу під головною сценою зібралося багацько, тисяч 5 точно було. А на сцені зібралось багацько гучних імен. Кукса про них розкаже детальніше (читайте свіжі випуски цього блога!), почалось катування джазом… Моїм шматочком сиру виявилась давня знайома з Дніпра, і спільне розпиття 3л вин на 4-х (насправді, на 3-х) робило чеканні виступу Олега Скрипки цілком стерпним.

Скрипка з’явився увесь в білому та вишиванці. Запалив, чортяка, хоча й манірний позер. Але поза настільки вже в’їлася, що це вже й не поза, а шкіра. Опісля нього був прикольний хаусно-джазовий Karl Frierson. Він теж сподобавсь… Аж поки не з’явилась о другій страхяканудна Марина Васссабі, яку не витримала навіть Кукса. Нарешті ми могли піти!..

Волинщика, до якого мене не пустили, вже давно не було, та й дивна команда, що грала в генделі поруч, теж пішла…

О, ще кльові були «Діти Паміра», особливо речі, виконані мовою, схожою на турецьку. Часом ставало аж моторошно: хлопці починали шаманити, маю підозру, ворожили. Вони виступали на заключному гала-концерті в неділю.

В принципі, власне джазу на фесті всього було відсотків 45-50. Куксі сподобалась Анна Чайковська. На фотках, і правда, мила, але, як на слух, то манірна, прогулькує часом навіть щось вульгарне.

Понудіти мені не дали…

Підсумок: Кукса має намір їхати наступного року, я – ні.

Комментариев нет: