Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

6 авг. 2010 г.

«Кому вниз» - Мамай

Видатний (без іронії) гурт «Кому вниз» не відомий жодному з моїх знайомих. І це з таким, без перебільшення, видатним голосом і музикою! Втім, чому тут дивувати? «Кому Вниз» не унікальні. Кого в нас тільки не знають?.. Тому Андрія Середу частіше можна почути в рекламі, ніж в основній ротації.

Чомусь вдало поєднувати етно-мотиви та, прости, Господи, сучасний саунд, не змогли композитори покоління Іво Бобула та Алли Кудлай. Що б не робили, все виходить «Червона рута». А «Червона рута» мусить бути одна. Натомість молодше покоління (холєра, скіки часу пройшло, вже й не хлопчики), доби 89-го, ці змогли. І «Кому вниз» перші в ряду. Окрім того, що «Кому Вниз» перший український індустріальний готичний гурт, вони ще, як на рокерів, добряче вправляються із символічною поезією.

Це все я спробую показати на прикладі пісні «Мамай». Етно ловіть на слух, решту читайте. Втім, будьте мужні: з літаналізом в мене завжди були напружені стосунки…




В цій пісні символів чи не більше, ніж в «Неба зорі». Коротка, хльостка, вона про нас, якщо хтось не второпав. Взагалі, Середа образ Мамая любить.

Тож, маємо кілька образів-символів: Мамай, кінь, пес, спис, овес, дуб. Маємо навіть пари протиставлення: кінь-пес, спис-овес, Мамай-дуб.

Ще мені тут вчувається герой, якого Андрій Середа не згадує, але він є. Там, на самому дні, де переплелися символи. Це Пан. Пан – володар, обмежувач вольностей, самодур, скнара етс.

Матчастина.
Мамай – козак, давній образ українця, з купою чеснот, а головне, сильного духом. Це символ України. Якщо й зараз кількість народних картин, розкиданих по музеях, що зображують козака Мамая, вражає, то скільки ж їх було за доби козаччини? Вірю, що майже в кожній хаті, на рівні з образами.

Майже завжди козак зображений за грою на кобзі, склавши по-турецькі ноги, а на задньому плані дуб і коник. То все ознаки «мамаювання» - якби то романтичніше, мандрівного способу життя. Кінь – уособлення волі, дуб – сили, могутності. Частенько за спиною в козака виднівся спис. Це символ швидкоплинності життя, смерть чекає ж бо щохвилини. Такі списи ставили на місці козацької могили.

Не дивує, за таких обставин і переклад імені. Козак Мамай – то Ніхто.

Ловите, куди я хилю?

Це був вступ для непосвячених. А тепер слухаймо пісню, і дивуємо, як вправно тут поєднані зовсім здавалось би, різні символи.

Списи – «густий древній ліс, що не ступиш і кроку» (символ слави, за яку сплачено кров’ю). Списи перевелись на дрібний овес – розтанула могутність, бо ми такий дивний народ, що самі в собі сумніваємось, чи є ми насправді (чи був отой ліс?). (Синонім: «золотого Тамерлана онучата голі») Врешті-решт, все зводиться в нас, найкращі починання, звитяга – все переводиться на нісенітнцю, якою баба вишіптувала болячки (а згадаймо, так їй нараяв пан, бо зажав якось матеріальніше помогти), на «біг пес через овес, не шкодило псові...»

Але то псові не шкодило, і бабі. А нам шкодить, бо наш праліс зі списів, перевівся на дрібний овес. Овес до небес. Бур’ян теж часом небес сягає. Лишився ген-там самий дуб. Той, що за спиною в Мамая.

І Мамай, Мамай-козак, на все те дивлячись, вирішив покласти якійсь із цих гризот край. Оскільки сил, аби відродити ліс, він не мав, бо дід. Дід уже й духом. То мусив вішатись. І розтанув, як той ліс списовий, перетворився на Мамая. На Нікого. «Надто дивний світ остогид йому вкрай, той повісився дід на ймення Мамай.»

Ну, щось таке. Утворився новий химерний біоценоз: поле з вівсом, де коли-не-коли видніються списи, зі собакоподібним Пегасом-мутантом, який колись був конем, був волею (читай: правами). Бо як світ здурів, то чому б Пегасу не бути Псом?

Але, якщо глянути з другого боку, то ця фраза з казочки дійсно є частиною магічної формули, де з вівсом діється навпаки: «Біг пес через овес, Пропав вогник увесь. Побив, потоптав, Щоб цей вогник пропав.» Чи не видається вам, що вона, а разом із нею дитяча дурнувата загадка: «Біг пес через ПАНСЬКИЙ овес, ловіть пса, щоб не потолочив вівса» виступають антитезою?

1 комментарий:

Анонимный комментирует...

фтлук78:Зачотна банда.!)))