Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

5 авг. 2010 г.

Країна мрій. Частина 2. Витрішки

Країна мрій фестивалить вже котрий рік в інтересному сусідстві: з одного боку Лавра, а з другого - музей ВВв. Торгували ми витрішками з самого ранку, і було на що подивитися. Цікаво спостерігати за цим рухом – народу зібралося, як на SIA, на стенд Maserati. Але з деякими суттєвими відмінностями. Здавалось, і правда, що в людях того дня показалося все найкраще. Натовп чималий, але всі спокійні, приязні. Сміття нема, от що!Це – гігантська лялька-мотанка, наскільки я розумію.
Багато колоритних типів, в звичайному середовищі їх би приймали за психів, а тут вони були цілком органічні, як-от, приміром, цей вишивальник метеликів у різнокольорових шкарпетках:
Миле поросятко, просто чарівне: хвостиком виляє, носом вологим втягує повітря, наче песик. Власник запевняв, що воно, як той восьминіг, передрікає результати футбольних матчів. І не тільки.
Дуже багато малих дітей, часто у вишиванках. І їм було, чим зайнятись: і голубів з тіста ліпити, і ляльки з соломи робити:

До речі, про вбрання відвідувачів: багато хто не обмежувався стандартним набором: вишиванка-джинси, а вдягався, як слід: з коралями, запасками, поясами та стрічками. Люди вдягали щойно куплене, а дехто мав раритетні вишиванки, «в яких ще прабабця дівувала».
Обов’язково замовлю собі чобітки з конопель з цього стенду, щойно розгребусь з мандрами (а отже, не раніше жовтня)))). Це взуття (до речі, ціни земні). Гончарі, ткалі, дуже гарні хустки й шарфи в техніці батік, різна біжутерія та стандартна купа сувенірки, яку горами вивалюють у кожному більш-менш живому турцентрі, аби «гості міста» мали що перти додому та роками витирати, потай матюкаючись, з неї пил.
Алея майстрів (мені приспічило мати вишиванку) наче підібралась непогана, але щоб вибрати щось до душі і щоб не скидатися на солістку в заводському ансамблі самодіяльності, то з цим були складнощі. Складнощі починались від 1,5 тис. грн. Тому я обмежилась купівлею пари квазі-вишиванок, собі й Куксі. Спеціально вибрала таку попсову, щоб не лише на етнозаходи, а й у будень межи люди. Легкі провокації – то наше все! ;-))

Комментариев нет: