Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

13 мая 2010 г.

Ну що ж, побувала я на концерті сестер Тельнюк

Аж ніяк не фанатка сестер Тельнюк, але для загального розвитку хоч раз треба глянути. Дівчата ж бо талановиті й голосисті. У квітні, як оголосили концерт в Дніпрі, думала закосити, заламало пхатися аж на Рогальова. Однак, коли виявилося, що концерт перенесли на травень, мусила йти :))) Бо колись, дуже давно, пройняла мене їхня «Досадонька» до самих печінок.

Те що буде нижче, це все брехня і наклеп, прочитати й забути. Воно легко критикувати та порівнювати з успішними іноземними колегами рок-цеху «от якби так та отак». Однак, коли все українське в груповій свідомості маргінальне за визначенням, і перебуває в перманентно зародковому стані, і не може конкурувати з рагульною попсою, бо наша совкова попса – це страх, це килимове бомбометання, яке отуплює, вбиває будь-який смак і встановлює свої викривлені естетичні канони. Бо альтернативу треба шукати самотужки. А це вже труд, до якого мало хто готовий. То в такій ситуації якось не випадає дуже прискіпуватись.

Трудяг нас зібралося 52 душі разом з організаторами… У чималому «ПроДжазі».

Належу до вередливих примхливих тварюк, яким перед тим, щоб щось вподобати, треба понавишукувати всі недоліки та прорахунки. Загалом, звук виставлений наче пристойно, однак часом низ добряче випирав, і сестер чути було погано.

Однозначно, сестер Тельнюк краще слухати, ніж на них дивитись. Надто вже різкий контраст. Що треба негайно виправляти, так це імідж. Дівчата не виглядають надто впевненими у своїх вечірніх сукнях в оточенні рокерського вигляду хлопців. Це як носити костюма – треба вчитись. І до сукні має бути зачіска. А так, вигляд добряче провінційний. Моє око, швейника в недалекому минулому, не дуже тішилось з побаченого. Сестри зупинились на півдорозі, залишили якийсь середній сірий варіант. Я б додала більше хоррору: з них би вийшли дуже прикольні відьмочки.

Раз є замахи на індустріальне звучання, то візьму собі та й порівняю дівчат із Сашком Вассельським з Eisbrecher. Останній альбом їхній вийшов негармонійним, незбалансованим, часом Апекс переходить на хрип. Він робить музику для себе, і його від цього пре. (Чула, навіть був випадок, коли в коробку до диску хлопці поклали ще один, порожній. Мовляв, запиши товаришу. Так їм подобалася власна робота :))) Але. Там є настрій. Тому аудиторію від того теж пре.

Галя й Леся живуть у своєму світі, куди, схоже, сторонніх не дуже-то й запрошують. Це якось відчувалося: зовні мало між собою схожі, вони виглядають дуже близькими. Глядачі тут просто глядачі, вони не беруть участі в дійстві. Обміну енергіями не відбувається. Тому, напевне, розуміючи, що пісні зроблені на совість, не відчула того дивного марева їхньої музики, про яке багато пишуть. Не могла співпереживати.

А гітаристи в них веселі, особливо басист.
Публіка реагувала апатично, наче тільки організаторський диван відбивав ногами такт. Концерт був короткий, менш як за годину компанія відкланялася. На кволі вигуки : «Досадоньку!» реакції не було. Та к ми й розійшлися, не дуже задоволені одне одним. Піду в Пн в Білокнижник, куплю те СОНМО, та прослухаю окремо. Бо в котре пересвідчуюся, що треба слухати, а не дивитись.

Комментариев нет: