Примечание по скачиванию.

Аха, тутка є лінки на закачування. Ми знаходимо, що де є в мережі та показуємо пальцем, де взяти. Але хай там як, треба бути чесними: коли ми скачуємо піратський контент, музиканти не заробляють жодної копійки на нашій до них прихильності. Тож, ознайомитись, та бігом в магазин по "ліцензію!"

17 мая 2010 г.

Гурт Вертеп – Віршоспіви (2009)

Думала розпочати цей опус спогадом: «Є в мене знайома вчителька, паралельно ще й студентка-заочниця факультету української філології, яка мучилась, як би то уникнути прочитання книжок з переліку «сучукрліту», необхідного для складання заліку. Зійшлися вони з викладачкою, як і решта групи, на 100грн з носа (заступницею, між іншим, декана. Привіт, ДНУ, ага)))». Але то якось сумно.

Тому про «сучукрліт» буде інакше і з іншого боку:

Догралися! Гурт мандрівних дяків «Вертеп» на чолі зі своїм ватажком, роздовбаєм (давно маю підозри, не лише в глибині душі) Тимофієм Хом’яком, випустив «Віршоспіви». Дарма, що вже рік майже минув, але, впевнена, для більшості, як і для мене, – це новина.

Хто не в курсі, Гурт мандрівних дяків «Вертеп» - це недобитки молодої дніпропетровської інтелігенції. (Агенція Арт-Вертеп – то теж вони.) Холєра його зна, що за стиль, в якому хлопці грають, зараз в чистому вигляді мало що й лишилося. Вони те все гордо іменують «етно-ф’южн». Ага, ті, хто чекали знаного вже, вигадливого звуку на кшталт «Альбамонет», чи душевно-емоційного «Бучалчина ґанджа», можете оминути цю «сумнівну» віху їхньої дискографії.

Я належу до людей, які погано сприймають будь-що джазоподібне: це щось сумбурне, розбалансоване, таке, що рве мозок і вибиває з колії. Люди, що люблять, ба, гірше, – розуміють джаз, викликають у мене підозри та прихований неспокій)))

«Віршоспіви» – це суміш, від якої голова мала би йти обертом. Звук тут не стільки вигадливий, скільки різноманітний: хлопці намішали джазу, реггею, фанку та ще дечого. *Я знала, знала, що цим усе закінчиться. Давно відчувала в них цю схильність*. Однак, робота вийшла зрілою, слухалося на одному диханні. Між іншим, текстове наповнення обкладинки також підводить до думки, що гурт тут інакший: відкинуте звичне «мандрівних дяків».

Як заявлено, «лейт-мотивом альбому став куплет відомого вірша (а в подальшому пісні) Юрія Андруховича «Три поверхи вертепу» (зверніть увагу, як елегантно Андруховича залучили в промоутери:))).

Головна замануха альбому з поп-артовою обкладинкою з зеленими чоловічками – це вірші сучасних українських поетів. До натхнення прислужилися Марія Матіос, Сергій Жадан, Вікторія Наріжна, Максим Паленко, Олександр Іранець етс. Хоча, Тимофій та ще один учасник, Олексій Бондаренко, теж грішать віршуванням. Так що маєте.

Окрім співів, можна чути, як автори читають свої вірші. Цілковитою несподіванкою для мене було натрапити голос Юрка Покальчука. «Амстердам» – дуже!

Цей альбом – дуже непоганий зразок того, як сучасна поезія може бути поєднана із сучасною ж музикою. Взагалі, такі речі могли би здорово прислужитися для розвитку сучасної української літератури та й творення українського маскульту загалом. Аби він, зрештою, не був повсюдно такого низького ґатунку.

Вирок: слухати можна. Робота дуже пристойна. Не скажу, на скільки балів, під настрій, так взагалі, дуже смачне й різноманітне.

П.С. От що в дизайні грузить, так то сірий текст на сірому тлі. Хоча, звісно, не факт, що автори хотіли, аби ми той текст читали.

Качати тут, але якість низька: http://mp3forum.com.ua/showtopic83885.html

1 комментарий:

Арт-Вертеп комментирует...

дякуємо за рецензію! :)
А х то ви, таємнича Пані Рейдерова? Давайте співпрацювать, напишіть нам на mail@artvertep.dp.ua